Другого грудня, напередодні Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями, у районному будинку культури відбулися урочистості. Це було справжнє свято доброти, терпимості, людяності, порядності і чесності. Якась особливо доброзичлива аура в залі, атмосфера радості передавалася усім, хто того дня прибув на зустріч із друзями по долі.

Ведуча заходу директор будинку культури Тетяна Панасюк читала зворушливі, теплі слова, а зал, здавалося, проживав кожне її слово. Палкими оплесками зустріли присутні голову Ратнівського осередку інвалідів Валентину Коротинську. Вона розпочала свій виступ зі слів: «Живім, як Бог на душу нам послав…», і пройняла віршованими рядками до сліз.

Дякувала усім за те, що вони є такі, що не здаються, живуть наперекір долі, перемагають часто самих себе, але все одно живуть. Валентина Пегасівна говорила слова вдячності головам райдержадміністрації та районної ради, Ратнівському селищному голові, фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», директору СТОВ «Ратнівський аграрій» Валентину Чернецькому, головному лікарю центральної районної лікарні Михайлу Бегалю, голові товариства Червоного Хреста Світлані Савлук, волонтерам та усім тим людям, які підтримують інвалідів району.

Володимир Мажула запропонував присутнім слайд-шоу про те, як люди з особливими потребами прожили 2016 рік. У презентації він розповів про більше, ніж десять заходів (районного, обласного, всеукраїнського рівнів), у яких брали участь ратнівчани, про перемоги і поразки, про людей, які це все робили, а підсумував свою презентацію кількістю нагород, які отримали ратнівські спортсмени протягом року: Марина Мажула (9 медалей), Петро Паржаюк (6), Валерій Литвинець (3), Іван Дейнека, Валентина Коротинська та Майя Філь (по дві), Микола Магдисюк, Григорій Маргес, Анатолій Лук’янюк, Микола Полівода (по одній), відтак Ратнівська земля побагатшала цьогоріч аж на 28 нагород.

З вітаннями і побажаннями міцного здоров’я, добра, радості виступив Ратнівський селищний голова Володимир Кулик. Він вручив Подяку і подарунок Валентині Коротинській та подарунки Івану Дейнеці, Миколі Магдисюку, Анжелі Коб, Марині та Тетяні Маковецьким.

Хороші та теплі слова для людей з обмеженими фізичними можливостями линули від заступника голови райдержадміністрації Сергія Матвійчука. Він відзначив керівника осередку Валентину Коротинську як активну, небайдужу, щиру і наполегливу людину та вручив їй Грамоту голови Волинської обласної організації інвалідів, а також Грамоти голови райдержадміністрації Валерію Литвинцю, Петру Паржаюку, Марині Мажулі, Майї Філь і Галині Штик.

Щирі вітання та теплі слова дарувала присутнім керуюча справами районної ради Віра Чернуха. Вона від імені голови районної ради Михайла Макарука вручила Почесні грамоти районної ради та невеличкі подарунки Світлані Петрук (с. Зоряне), Володимиру Мажулі (с. Замшани), Григорію Маргесу (с. Велимче), Анатолію Лук’янюку та Галині Баль (смт Ратне).

З вітальними словами та побажаннями до присутніх звернулася заступник начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації Зоя Лукашук, висловила своє захоплення ними, подякувала всім і вручила подарунок до солодкого столу.

Пригадали на святі, низько вклонилися і подякували тим людям, від яких залежить добробут інвалідів, – їхнім батькам, рідним, на плечах яких найбільший тягар, але вони мужньо несуть його, огортаючи любов’ю і ласкою немічних родичів.

Потім були ліричні й задушевні моменти, коли власну поезію читав Володимир Мажула, а на знак підтримки і розуміння Віра Чернуха продекламувала вірш Ліни Костенко, Марина Мажула співала пісню «Моє село». Володимир Мажула представив свого друга Михайла Михалевича, юриста, який долучається до допомоги організації інвалідів, а того дня виконав для них пісню під гітару. Дарували присутнім гарний настрій музичні колективи районного будинку культури та танцювальний гурт «Ритм».

У залі панувала невимовна тиша, яка після закінчення кожного номера змінювалася бурхливими оплесками та вигуками «Браво!». Але найкраще, найтепліше і, здавалося, з розумінням кожного промовленого слова публіка сприймала своїх друзів, таких, як вони. А в гостей, які прийшли привітати людей з обмеженими можливостями, на очах бриніли сльози – ні, не від смутку чи жалю, а від неймовірних відчуттів єднання, затишку, душевного спокою і морального задоволення.

Розчулені, зворушені до глибини душі, представники влади запевняли, що будуть намагатися якнайбільше сприяти вирішенню проблем людей з обмеженими можливостями.

— І хочеться дякувати, — підсумувала свято Валентина Коротинська, — тим людям, які прийшли на свято, не побоялися ожеледі, морозу, тим людям, які нас підтримують, бо без сторонньої підтримки ми в цьому світі мало що значимо. У цій співпраці ми будемо жити, і світ від цього буде кращим. Ми подолаємо все те, що нам доля пошле. Дякую культпрацівникам, які організували для нас свято, керівникам, які приділили нам увагу, волонтерам, котрі весь рік нам допомагали. Миру вам у душах, у сім’ях і в нашій неньці – Україні.

Біля виходу на всіх чекали подарунки від осередку інвалідів.

І хоч свято закінчилося, та гості ще довго не розходились. Вони дякували ініціаторам, відзначали, що жодні урочистості з нагоди будь-якого професійного свята не дарують залу такого піднесення, таких позитивних емоцій, ділилися враженнями, цікавилися життям інвалідів, допомагали один одному, як одна велика родина. А душа у той момент просилася сказати всьому світові: люди, цінуйте кожну мить свого життя, не нарікайте на долю, не переймайтеся дрібницями. Дякуйте Богу за те, що маєте, і допомагайте іншим. Вони щасливі, бо живі, а в нас усього вдосталь, та все мало…

Марія ЛЯХ