Серед спокою і дрімоти Волинського лісу, поміж світлих вод Шацьких озер знайшов собі прихисток санаторій «Лісова пісня». Тут не відчувається гомін сучасного міста, а кожна рослина і крапля роси виграють на струнах людської душі власну таємничу мелодію.

Шанс помилуватися захопливими краєвидами і пройти десятиденне оздоровлення, на базі санаторію «Лісова пісня», отримали жителі Ратнівського району  Мажула Володимир і Мажула Марина з с. Замшани. Будучи членами обласної громадської організації «ІнваВолинь», вони, раз на рік, можуть пройти невеликий курс лікування.

Безкоштовна програма, для людей, які пересуваються на інвалідних візках, включає: проживання в спеціально облаштованих кімнатах, лікувальне харчування, фітотерапію, ароматерапію, та послуги масажиста і психолога. В умовах економічної кризи, враховуючи фатальні обставини, коли Кримські здравниці відчужені в України агресором, ця допомога інвалідам виявляється дуже доречною. Керівництво санаторію проводить оздоровлення членів «ІнваВолині» за власний кошт. Списки відпочиваючих формує голова організації «ІнваВолинь» Валерій Бакаевич.

Адміністрація Ратнівського району, з свого боку, виявила значне сприяння в організації поїздки. В супровід Марині і Володимиру були направлені члени громадської організації «Ратнівський Осередок Інвалідів» Коротинська Валентина та Майя Філь. Маючи відчутні проблеми зі здоров’ям (одна з жінок носить біля серця кардіостимулятор, а інша пережила ампутацію кінцівки), Майя та Валентина отримали можливість пройти обстеження та лікування. Медичні послуги супроводжуючим особам надаються в тому ж обсязі, що й людям на візках, безкоштовно.

Про враження від перебування в «Лісовій пісні» розповіли самі пацієнти: «…прийняли всіх дуже гостинно. Незважаючи на те, що прибули ми на день раніше, працівник приймального відділення оперативно пересилила інших пацієнтів і поселила нас в спеціалізовані кімнати. Вже наступного дня (хоча це була неділя) прийшов черговий лікар і призначив необхідне обстеження та процедури. Тож з понеділка розпочалося лікування. В нашому розпорядженні всього десять днів, і втрачати час неможна.

Крім холодної і дощової погоди, перебування в санаторії тішить майже всім: харчування – як в ресторані, є дискотека, культурна програма, вздовж берега озера Пісочне розміщені альтанки для відпочинку, але заїхати на візку в них тяжко – немає пандуса.  А в житловий корпус і в їдальню пандуси є, але дуже круті. Та для допомоги в їх подоланні існують супроводжуючі. Допомога Валентини і Майї виявилась потрібною і дуже доречною.

Дякуємо голові Ратнівської адміністрації Цепух Ларисі Григорівні за її участь в організації відпочинку. Лариса Григорівна виділила не тільки супроводжуючих, а й транспорт, тож трястися в автобусі, з пересадкою в Ковелі, не довелося.

Ратнівська адміністрація допомагає нам вже не вперше. В минулому році організували поїздку в Маневичі – на спортивні змагання. Звідти ми привезли медалі і грамоти. А за день перед відправкою в санаторій, була поїздка до Горохова – на фестиваль творчості інвалідів «Струни душі», приурочений до дня міста. За участь в концерті делегація з  Ратнівщини отримала грамоти.

Дуже порадував дарунок від волинського композитора, диригента, поета і викладача Петра Пилиповича Старушика. Він сам родом із Замшан і був вкрай розчулений нашим виступом. Тож вручив землякам дві збірки своїх творів. Після концерту відбулося відкриття «місточка закоханих», якого керівництво презентувало городянам в центральному парку. Були присутні гості з Польщі та різних районних центрів Волині. А в кінці дня, учасників фестивалю пригостив вечерею мер міста Віктор Леонідович Годик. Він лишився з людьми на інвалідних візках, а не з «високими» гостями. Це було дуже приємно…

 Знову ж, в організації тої поїздки нам допомогла Ратнівська районна адміністрація, а також голова громадської організації «Ратнівський Осередок Інвалідів» Коротинська Валентина Пегасівна, і Михайло Петрович – голова Ратнівського територіального центру по роботі з інвалідами (чоловік сам сів за кермо старенького службового автомобіля, бо водій був у відпустці).

 Як бачимо, ми не сидимо на місці, а намагаємось жити повноцінним життям. Ось сьогодні знаходимось в «Лісовій пісні», а вже на 16 червня є запрошення Марині на спортивні збори до Львова. На 21 червня Валентина Пегасівна збирає команду на змагання з гри боча, які відбудуться в Луцьку, під егідою Інваспорту. Знову ж потрібно шукати транспорт…

 Світ не без добрих людей, всім хто приймає участь в нашому житті, щиро дякуємо: батькам, які мужньо терплять наші поїздки і тим, хто допомагає в їх організації. Такий стиль життя дуже обтяжливий, але це те, що тримає на плаву і дає надію жити.»

Редакція «Ратнівщини» сподівається, що ці слова будуть почуті й іншими благодійниками краю. Адже поряд ще так багато обділених здоров’ям людей.  Бізнесмени, підприємці і державні посадові особи повинні знати, що інваліди – вагома частина нашого суспільства. Вони прагнуть не грошей і не пільг, а доброзичливості і участі в їхньому житті. Тож, хай щирі наміри кожної окремої людини зливаються в спільну мелодію добра і порозуміння. Не цурайтеся додати свій голос до тої мелодії, яка вже бринить в серцях працівників санаторію «Лісова пісня». Долучайтеся до справ благих, за прикладом людей, які були згадані в цій статті.